Пригорну до серця небо
Компресом із хмар -
Лікувати ж якось треба
Той сердечний жар...
А думки слова віршують
Стовпчиками рим,
Може, вірші угамують
Мій сердечний ритм ?
Душа прагне відлітати
В незнанні світи...
Хочу в неї запитати:
- Мила, ти куди?
А вона й сама не знає ,
Чого треба їй,
Не сидиться , все шукає
Недосяжних мрій,
Все майструє якісь крила,
Щоб кудись летіть...
Втримати уже не сила -
Як не відпустить?
Вона грюкнула дверима -
Розбудила сни,
Що тихенько і незримо
Спали до весни.
І тепер моєму серцю
Спокою нема,
У шаленнім ритмі б'ється,
Чує, що весна....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564388
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2015
автор: Анатолій В.