Не красуня, але й не чудовисько,
Ішла містом вечірнім дівчина -
Ішла гордо, повз вічне збіговисько
З теплим вітром і місяцем звінчана...
Не скарбів не несла, ні придАного,
Тільки мрії безмежне сяєво,
Тільки душу, шипами зранену,
Тільки серце, на два розкраєне...
І брела навпростець грозами,
І босоніж брела калюжами...
Тільки верби з гнучкими лозами
Не бували до сліз байдужими...
Навздогін їй летіли камені,
І зловтіха лилась отрутою...
Два крила ледь кровили зламані
За інакшість її спокутою...
Йшла за місто бруднюче смілИво -
Де дорога кінчалась прірвою...
Крок останній... І сірість в'їдлива
Вже невладна над птахою білою...
...Не красуня, але й не чудовисько-
Просто трохи інакша дівчина -
Стала лебедем над збіговиськом
У призахідних сонця промінчиках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564198
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2015
автор: Любов Ігнатова