Бачиш, небо зірками розшите, дві з них - найясніші?
То зіниці мої упіймали й тримають твій погляд.
А чи чуєш, як лист шелестить у затаєній тиші?
То шепочуть вуста мої ніжно далеко, мов поряд.
То насправді не вітер південний, мої поцілунки -
Обіймають за плечі шифонно й намистом на шиї...
Ночі лицар коли скине срібні свої обладунки,
Я світанку узорами обрій для тебе розшию.
Діамантами в травах ранкових запалю я роси.
Твого тіла торкнуся серпнком я неба ясного.
Руту, м"яту і хміль у твої заплітатиму коси...
Хай далеко та поряд з тобою я знову і знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2015
автор: Бойчук Роман