Ідуть
Нема бруньок на вишні – не квітують
Цієї передчасної весни.
Було неопороченим минуле.
«Сьогодні» стало диким і брудним.
І йшли туди, де версти не покриті
Гладеньким сірим панциром доріг,
І йшли туди, де знали ціну миті,
Де небо – це єдиний був поріг.
І йшли ногами впертими, людськими,
І погляд ясний, і вогонь – у нім.
Йшли в темряву – як в ту, Єршалаїму.
Там кожному був свій Єршалаїм.
Вони ішли туди, в безглузду пастку,
У прірву неосяжну доль людських.
Їх віра, щирість і залізна каска –
Це й весь набір «Зостатися в живих».
…А день стає все довшим, і тепліє,
І вікна відчиняють, двір метуть…
Бруньки з’явились, може, є надія?
…Але вони як йшли, так і ідуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564028
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2015
автор: Сойка