Рідненький мій, на Схід не йди.
Тебе прошу́.
Я ж обійму́ з любов’ю, ніжно.
Не відпущу́.
Хорошого немає там нічого.
Лиш війна.
Забрала батька. Ти ідеш,
А я одна.
Нестерпні муки. Люди гинуть.
Смерть пуста.
Зажерна влада віддає накази,
Ви – життя.
Нема різниці: батько, син чи брат,
Іди служи.
Загинуть ті, призвуть іще.
Для них раби.
Загиблим слава й честь.
Дадуть медаль,
А сльози рідних, то вода.
Проста вуаль .
Своїх сховали, захистили.
«Молодці».
А люд простий хай гине,
То ж дурні́.
Віддати борг державі?
Це ж чому ?
Майже пів тисячі тварюк,
То є кому.
Здоров’я, одяг, та навчання.
Все батьки!
У вас кишені й пики зажирілися,
Дядьки!
Все буде по заслугах.
Прийде час.
А ви жеріть і лусніть.
Втіште нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563835
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: Юрій Бондар