́Присвячую незабутнім світанкам,коли я ні світ,ні зоря,шукала магію,котра запалила раннішнє Сонце,а з ним,і мене!
Коли б мені на ноги стати,
Й пройти стежиною дитинства,
Й зорю долонею дістати,
І хоча би раз узріти доброчинство.
Я б зібрала ранні роси,
І зігрілась ласкою небес,
Розпустила б коси за покоси
Та не буває тут таких чудес.
Я б відпила ́ріки кришаль,
І душу воскресила би у мить,
Печаль гнітить мов сталь,
Мені не жаль,
Та серце все ж щемить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563789
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2015
автор: Ірина Сонячна