Завесніло…
Буйним цвітом вже розквітло все довкілля.
Як же хочу я ступити на своє подвір’я,
І пройтись по тій стежині, що веде до хати,
Щоб зустріли мої рідні мене мама й тато.
Я в своє дитинство хочу повернутись.
Ті часи для мене просто не забутні.
Босоніж пробігти зеленим споришем,
Але біль стискає теплий серця щем.
Бо нема вже ані мами, ані тата.
Чужі люди вже давно живуть у нашій хаті.
І тепер я рідко там буваю,
Бо як ти, матусю, мене ніхто не зустрічає.
Ластівкою я б туди на крилах полетіла,
І в дворі б тихенько на кілочку сіла.
Що змінилось там, я б все розгляділа.
Ти, матусю, всюди і усе встигала.
До схід сонця рано ти завжди вставала,
Теплим хлібом з печі ти нас зустрічала.
Душу й своє серце ти нам віддавала.
Часто я думками у спогади лину,
Коли видається вільная хвилина.
Іноді з тобою, мамо, розмовляю.
Знаю, моя рідна, що мене з небес ти оберігаєш.
29.04.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563389
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2015
автор: Ніна-Марія