Часом буває, що сповнене серце
переливається від почуттів.
Часом буває, я просто чекаю.
Так, наче в мене є сотні життів.
Сорок, щоб жити й робити помилки.
Сорок, щоб вчитися віри в людей.
Двадцять, щоб чесно і праведно жити.
Та чи здолаю я сотні смертей?
От би одразу прожити, як треба.
Знати напевно свій правильний шлях.
Щоб не просити поради у неба.
Щоб не купатись щоночі в сльозах.
Часом буває, що стомлене серце
кров'ю вмивається від почуттів.
Часом воно без надій затихає,
так наче вже пройшло сотні життів.
26.02.2015 Лариса
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2015
автор: Лариса Сорокіна