Сміються чорнобривці за вікном,
Колись в рядочки сіяла їх мама
І квітничок, неначе полотно,
Гаптує душу вишиту вітрами.
А чорнобривці, мов вишневий цвіт,
Нагадують про роки, що минули,
Зелений виноград – невипите вино,
І усмішка, що вже давно заснула.
Оці два кольори, що хату бережуть,
Нагадують мені долоні мами,
До них немов до рук губами притулюсь,
Згадаю усмішку принесену вітрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563129
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Віталій Назарук