Мамо, вибач, та ти виховала мужчину,
Моя доля врятувати від зрадників країну.
Не плач, прошу, відпусти свого рідного сина,
Зрозумій, я не дам вбити свою Батьківщину!
Я знаю, що твоє серце рветься від болю,
Я випущу країну на волю і не здамся без бою,
Моя віра зі мною, а душа моя з тобою...
Я не складу свою зброю і за родину стоятиму горою!
В пам'яті усіх людей повернуся я живим,
Я не можу бути сліпим, не можу бути ніким!
За біль кожного з нас я вбивцям відповім...
Я клянуся... Я повернуся Живим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563076
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.02.2015
автор: Lightbis