«Я не ворог тобі. Не дивися на мене спідлоба.
Я сьогодні прийшла, щоб тобі повернути печаль.
Не всміхайся фальшиво, я ж бачу, у тобі жалоба.
Як тобі відболіло вже! Щиро, мені тебе жаль.
Ти так ревно тікала від себе, байдуже, до кого.
Ти себе не обдуриш у внутрішній цій боротьбі.
Ти сама себе в кут заганяєш. Подумай, небого,
Що би ти не робила – я житиму вічно в тобі.
Я спинятиму серце твоє й відкриватиму очі,
І збиватиму ритміку дихання знову і знов.
Я в тобі не помру. І наступної спраглої ночі
Я до тебе прийду для таких от простих перемов.
Ти не зможеш мене задушити, ти в цьому безсила.
Я крильми затулятиму серце від твоїх вимог…».
Так повчально зі мною пів ночі Душа говорила,
А я сльози ковтала під тихий її монолог.
23.02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562153
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Альбіна Кузів