Літній день догора. Розправляючи крила,
огорта увесь світ вечорова задума й печаль.
В тихім небі пливуть, як рожево-пухнасті вітрила,
Безтурботні хмарки, а на серці і туга, і жаль.
Серед тиші луна солов`їнозакоханий спів.
Коли сонце малює багрянцем задумливі квіти,
Із дитинства далекозабутих щасливих світів,
Приліта дивна птаха й сідає на квітку спочити.
Забери мене, птахо, лише на маленьку хвилину
В безтурботно-грайливе, усміхнено-щире життя.
Та вона не почує, знов на крилах у хмари полине,
Бо нікому немає в дитинство назад вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562080
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2015
автор: Анатолій В.