За мотивами поезії Світлани Моренець «Синій Конику, прощай!»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
Йшов конерік то підстрибом, то риссю,
галопом рвав листки календаря:
боявся-бо, підстрелений, не встигнуть
до точки неповернення. Земля
летіла в далеч… сріблились підкови
(чи то на сонці зблисками – ножі?)…
мости тріщали… падали опори…
zero кружляло хижо на межі…
скрипіла вісь, як стомлені колеса,
і час спинитись вкотре поривавсь…
Хотів пегасом рік у піднебесся –
мішок з бідою каменем тримав…
І Кінь… помчав... по зорях – кров з копита...
хвостом розкішним замітав сліди...
і десь за межами кінця й початку світу
змахнув з крила на жорна пуд біди...
І та – на порох від тертя об ребра...
а на землі здалось: засяяв день
в нових сонцях, посіяних на небі
у чистих нотах янгольських пісень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561324
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: ptaha