Живу на чужині
Та дуже нудьгую
По своїй родині
Безмежно сумую
Я рідних не бачу
Ні друга ні брата
Собі не пробачу
Поступки прокляті.
Хай нічка та перша
Забута навіки
Коли я уперше
Взяв голку у руки.
За зілля, за травку
За голку іржавку
Несу я покуту
За грати закутий.
Сиджу я не мало
Вже й нари прогнили,
А батька та маму
Чужі хоронили.
Вже скоро, вже скоро
Я вийду на волю
Не знаю як бути
Із чого почати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561305
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2015
автор: Омелян Курта