в закутках твій голос ще ґронується,
мовляв, що лютий зовсім не останній.
і ти гостей чекаєш,
тих,
що званні,
бо їм під силу чути мою вулицю.
твій дім розчулиться,
згадавший моє ймення,
по цеглі спомин
й сивина натхненням,
бо не суди,
зими це не стосується.
і не втікай,
час відстань не вирішує.
нехай тепер вона між нами
чаклуванням.
і тиша теж буває незалишенням,
коли цей лютий
зовсім не останній
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561037
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2015
автор: Biryuza