Кораблик плавав в синім морі,
мав капітана на борту,
їм двом всміхались в небі зорі,
удвох долали і грозу.
А у каюті капітана
жили ще й миші, також дві.
Їх годували вдень і рано,
голодували ж хіба в сні.
Прижились миші, розвелися
і мишенята завелися
й чудні думки в них повелися...
і лідер свій у них з"явивсь.
Побачивши таку бригаду,
наш добрий, щирий капітан
звільнив для них свою каюту,
собі залишив лиш кафтан.
А миші - сильно загордились,
зчинили бунт на кораблі
кермо і владу захопили,
а капітан тепер на дні.
Розбивши цю щасливу пару
подохли миші - голод з"їв,
а корабель без капітана
подавсь на дно
й лиш там спочив.
Не дивлячись на сірий стан, про капітанство ти забудь,
не вийде з миші капітан - родився щуром, ним і будь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56100
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.01.2008
автор: Квіточка Ромашка