Я визнаю одразу —ти правий
джерельною гіркою правотою.
Негоже заперечувать мені,
говорячи: реальність —стошарова.
Хотіла б я це визнати чи ні,
жорстка і неспростована основа
тримає цей порядок світовий
і вберігає волю від застою.
І навіть наш старий облізлий пес —
боржник твого похмурого сумління,
холодної твоєї сторони
й природно-недовірливого стану.
А як із ним вистрибували ми,
забігши на батут самообману
в надії, що страховкою чудес
ймовірність виключається падіння!
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560781
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2015
автор: Вікторія Т.