Не вперше вірш, присвячений тобі,
Сьогодні прочитають сотні інших.
А я, для одиниць найсміливіших,
Сховаю свою правду в глибині.
Нехай копають. Може, і знайдуть
Частини тих щасливих епізодів,
Що я тримала в ролі антиподів
До жорсткої реальності. Не суть.
Не в тому й річ, що, мішані з вином,
Там відшукають відболілі сльози.
Всім приторні давай метаморфози,
Ніхто не зацікавлюється дном.
І ба́йдуже, що кожна із ночей
Мені готує небо беззіркове.
Заглибоко я щастя безстрокове
Сховала у собі, немов трофей.
Безкрає щастя. Є воно там, є!
В поезію заковане рядками,
Насичене, настояне роками.
Його на пробу кожен не візьме.
У ньому терпкість буднів самоти,
У ньому гіркота нерозуміння.
Не перший вірш любові поклоніння
Не вперше вже читатимеш не ти.
Хто між рядків не губиться – знайде
Чуттєву нитку, вплетену словами.
Вона твоя. І навіть молитвами
Від тебе, знай, ніхто не відбере.
17.02.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2015
автор: Альбіна Кузів