[b]Ти не даруй мені , коханий, квіти,[/b]
Душі своєї подаруй вогонь.
Бо квіти не твої,природи діти,
А ти зігрій теплом своїх долонь.
[b]Ти не даруй мені, коханий , небо,[/b]
Його простори - Божа благодать.
А краще пригорни мене до себе
І будем разом до небес злітать.
[b]Ти не даруй мені ,коханий,сонце ,[/b]
Щоб не згоріти в полум’ї Його,
Але заглянь цілунком у віконце
До стомленого серденька мого.
16.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560274
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: леся квіт