Тихий вечір м’яко відступає,
На деревах скрізь мороз сивіє,
Ніч спроквола небо огортає
Де молочний шлях уже зоріє.
Місяць вабить ніжний зорепас,
Ввишині тремтливе мерехтіння
Грайливо проводжає із небес
Химери у казкових володіннях.
Спалахує яскраво неба край,
Зевсова стріла униз зміїться,
Стрімкий метеоритів зореграй
Вогнем на тиху землю мчиться.
Виводить так стрітенська ніч
Весну з зимою віч - на - віч.
15.02. 2014р., Київ
*Фото з Інтернет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560201
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: БГІ