Не лякайся, це я до тебе ходжу щоночі,
Я не прошу нічлігу, я не кою злочину.
Я брязкочу ключами, притуляю до скважин,
Двері не відчиняються з першого разу.
Не залазь з головою у тонке простирадло,
Я тобі хочу казку на ніч розказати.
Може просто на вушко тобі шепотіти,
Як шепоче морський у ракушнику вітер.
Може трохи шампанського поп`єм з шоколадом,
Може навіть нап`ємося ним до упаду.
Я твій друг по життю і тобі не здається –
Хтось постійно підклеює зламане серце.
Хто тримає у миті страху твої долоні,
Обіймає за плечі і говоре: "Ти зможеш!"
Ти занадто не впевнена у своїх діях,
Руки не опускай, не зволожуй ці вії.
Завтра ти відцураєшся рідного міста
І зів`яне на сходах рундукових любисток.
Не відразу згадають, але вже не забудуть.
КОЛИ ЙДЕШ – УСІ ПЛАЧУТЬ, КОЛИ Є – НЕ ЦІНУЮТЬ.
Ти буваєш брехлива у своїх обіцянках.
Я ніколи не вірив, шо підеш до останку
І ні в якому разі ти сюди не прилинеш;
В те, шо вічно у сóбі ти шукаєш провину.
Мріють зламані крила здійнятись востаннє.
А я стану попереду знаком питання.
Можна в цьому житті ше багато змінити.
Коле боляче, клич мене. Ангел-хранитель...
Не лякайся, це я до тебе ходжу щоночі,
Я не прошу нічлігу, я не кою злочину.
Доки ти не заснеш, я і з місця не зрушу,
Та й піду на рундук, аби склеїти... душу.
#bloodless
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560065
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: Митрик Безкровний