Вітер віє на знамена ночі.
Наші зустрічі як ті осінні дні,
все коротші. Довших я й не хочу,
цілий день я все чекаю снів.
Вітер віє у вітрила ночі,
нас несе до океану снів,
там русалки тебе залоскочуть,
знаю, любий, ти цього хотів.
Ті хто казки пише і читає,
заздрощі вгамуйте ви свої!
Я кінця історії не знаю,
довіряю океанові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559999
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Олена Акіко