9.
-Хочу тебе мовчати.Хочу тебе кричати.Хочу тебе любити.Хочу з тобою жити.Падати і літати.
-Хто я для тебе?Повія?
-Поема.
-Навряд,скорше іржавий брухт.
-Ага,мій любимий іржавий брухт.
-А ти тоді хто?
-Твій учнівський вірш.
-Самовпевнено.Любимий?
-Медовий.
-Що ти про мене знаєш?
-У тебе солодка слина.
-А щось менш тілесне?
-Улюблений колір червоний.Читаєш Борхеса.Тобі гарно в тигровому.
-Чесно?
-Ага,а без нього ще ліпше.
-Дурне.
-Допустима імовірність.
Факт.Що ти найбільше любиш?
-Тебе.
-А окрім?
-Твої колискові,твій голос і сміх.А ще,як ти палиш люблю.
-Невже?Ти ж мені забороняєш.Кричиш на мене за то.
-Саме тому і кричу.Океани мають бути чистими.Тим паче океани коханої жінки.
-Прям таки коханої.
-Не зовсім розкішної.Дивовижної.Обожнюваної.Сонячної.З тілом кольору місяця,кольору меду жінка ця на мене дивиться і мною живиться і мною хвалиться,душею бавиться і тілом надиться,моя спокусниця до мене тулиться,зі мною тішиться моя провидиця і мною вабиться моя порадниця.
-Говори-говори.Кажи.Кажи.Яка?Яка ще?
-Наразі все.Я завершився.
-А якщо поцілую?
-Нуууу,тоді я точно завершусь.
-Телепень!
-Та який є,свій за те.
-Ти хотів сказати мій.
-Безсумнівно,але за окрему плату:мені б поїсти трохи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559619
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Той,що воює з вітряками