Дотиком небо благословило мене тобою.
Ми були зовсім поруч хоча й не знали.
Я вдячна світу, що багатьох відгородив рукою,
щоб нам було легше, аби ми ще ближчими стали.
А мої руки на твоїх зап'ястях спали...
Ловивши крихітні сонця у твоїй посмішці,
надмірно близько і неодмінно солодко й тепло
я задихалась, я танула просто у миті цій,
а по волоссю знов вітер, і в серці так терпко-терпко,
а зараз ти так далеко...
У моїй квартирі оренду купуєш за слово,
за те, що улюблені квіти - весняні Іриси.
Ти там, де завжди проти мене є невеличка змова -
твої ніжні губи - мої невиліковні віруси,
а без тебе і дні як сни...
Ті, хто був поруч, ніколи не стануть тобою.
Правда жорстока, та люди вже звикли плакати
Дотиком - небо благословило мене на долю,
зараз не страшно вже глибоко й стрімко падати
Ти ж бо завжди зі мною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559560
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: тепла осінь