яблуньці цій
довго ще треба рости –
рано її формувати,
бо
зачепиш дочасу –
стане уперто
дикі гілки
із себе гнати –
загуща́віє хижо гілками –
садівники
називають такі гілки –
«вовка́ми»…
всі ми дерева у цьому світі –
сонцем зігріті,
дощами змиті...
та навіщось кожному треба
захопити кроною усе небо…
на те і –
садівники-лісники:
приходять і
свого часу
обтинають дикі гілля-ки:
формують
красоту і культуру крони –
зна-ють
Розвитку-Росту закони
…ввічливі і тендітні берізки
не потребують обрі́зки,
не одбирають у інших неба –
їм у обрізці нема потреби:
берізки стрункі –
від народження делікатні такі…
поруч дуби –
мідні козацькі чуби;
сос-ни! –
вічнозелені колючі сни
пропускають достатньо радощів –
світла-дощів
для черемх низькорослих,
кущів і плющів:
не залежно од висоти ствола –
усе прагне світла, води і тепла
неба! неба!
життєва потреба
…а яблуньці
дикій цій,
що до амбітної пнеться мети –
собою небо усе захопити –
довго іще треба рости…
рости і рости –
чекати
садівника,
чия уважна рука
буде її плекати,
вовчі гілки підчищати –
формувати…
може, вирішить щепу щепи́ти…
багато є спо́собів – окульту́рити
…і зародять колись на цій
яблуньці
сонцеподібні цілющі плоди –
від любові, землі і води
а ще – од мудрості садівника…
ситцева казочка
отака…
13.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559403
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Валя Савелюк