Коли моє Сонце
Останню скидатиме маску…
Збере їх у кошик…
І кине до змучених ніг…
І саме тоді я свою найжахливішу казку
Допишу… й скажу –
я вернулась з найдовших доріг…
Нехай ще промінчик
Тримаю у теплій долоньці…
Опівнічні тіні заводять вже місячний плач…
Я знову в дорозі... благаю...
Пробач мене, Сонце!
Я ночі чекаю…
Сто тисяч разочків - Пробач!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559023
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: гостя