Як би мені оте знання, що Україна вже й не мати
Для тих, котрі там на Донбасі у руки взяли автомати,
Для тих, що вівцями пішли й загомоніли як отара
про бандерлогів, про хохлів і що вижається примара
Їм українського фашизму.
Як би мені оте знання, то бив би в дзвони,
Не баривсь.
Почали бачиш править тризну по Ураїні,
по дідах і їх онуках патріотах,
І рить могили для дітей …
Кому? Кому? Ви одоробки продали стільки чистих душ.
Для кого сієте ви смуту? Для кого плодите вовків?
Чи є у вас ще крихти думки про Україну?
Чи збулись останні мрії цароносців?
І їх царів великороських.
Й часи руйнації прийшли.
Як би нам всім оте знання, мовчали би набатні дзвони?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558982
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ