Нам кожен день
Говорить свою правду,
Але він усміхається,
Чомусь, не завжди…
І все диктує
Той самий рядок
Про те, що стежка
Зникла до зірок…
Не слухай день, –
Він скоро ніччю стане,
І мов туман
В очах твоїх розтане,
А вітер літери розвіє
І зітре,
І часто думку кволу забере
Та в небо кине,
Голосом підсилить,
А думка ця – нерадісна, безкрила…
Не слухай спогадів,
Що в хмарах потерпають
Й даремні здогади
До неба надсилають…
Ми сум самі собі зварили:
Знайшли сльозу, обтяли крила,
Сказали слово в день новий,
І він тому тепер такий,
Бо все читає ті рядки,
Які писали я і ти…
Побільше мрій несамовитих,
Поменше спогадів розбитих,
Не заохочуй сумування
І голосніше клич кохання.:)
14.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558917
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Lee Olherson