От, дивлюся навкруги,
З туги серце в`яне,
Б`ють нас наші вороги
Свій ,не в свій гуж, тягне.
Споконвіку у нас так,
Що своє не гоже,
Не такий у нас вожак,
Догодить не може!
Геть з престолу, бач гребе
У свою кишеню,
А народ на працю йде,
В хату несе жменю!
Ех, було колись! Краса!
Все даром давали,
Хай відпадки зі стола,
Все ж - пили , гуляли!
На вершку сидів вожак
З чужої країни,
Ми мовчали, бо ж батрак!
Той лупив по спині!
А тепер ми не раби,
Хочем все відразу,
Що нам до тої війни!
Вожаків проказа!
,,,,,,,,,,,______,,,,,,,,,,,,
Пригадався мені жарт,
Як чорти у пеклі,
Пхали до котлів всіх тих,
Які були вперті.
Біля кожного котла
Стояв чорт, мав вила,
Показалась голова,
Пхав назад щосили!
У віддаленім котлі,
Без чортів, все тихо,
Чорти радісні не злі,
Ніби там й не лихо.
Булькотіла там смола,
А навкруги воля,
Не зринала голова,
Дивна в котлі доля.
Запиталися чортів ,
Які тут злочинці,
Усміхнулися чорти,
Та тут українці.
В глибині там все гуде,
Не треба підмоги,
Тільки хтось нагору йде,
Вниз тягнуть за ноги!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Гірка правда! Вже роки
Дивна у нас мода,
Все у нас до навпаки,
Зникає нагода!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558758
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: горлиця