Ми вічні, люди, чуєте, ми вічні!
В полоні повсякденних дум і справ.
Хай очі квітів дивляться скептично.
Нашіптує: «Неправда…» –подих трав –
Хіба що вічне на землі буває?
Зов’яне квітів кольорова мить,
Трави зелений килим прижухає,
Життя людське, як потяг, прошумить.
І вас колись на цих шляхах не буде-
Розтанете хмаринкою в імлі…»
Ми вічні,чуєте, Всевічні, люди,
Бо слід свій залишаєм на землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558688
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Ніна Третяк