КОЛО. 1.

РАДА.  1.
07.02.2015*  20:50
Майже  10  років  я  не  був  тут  і  знову  я  Тут.

Досі  пам'ятаю,  як  перший  раз  опинився  Тут.
Розчавлений  крахом  останньої  сім'ї,  я  лежав  горілиць  на  ліжку  і  шукав  розраду  в  Ментальній  проекції.  Я  всім  своїм  єством  йшов  уверх,  немов  гостряком  своєї  думки  долаючи  мембрани  -  одну  за  однією.  Вони  натягувалися,  потім  я  пронизував  їх,  опинявся  у  міжмембранному  просторі,  йшов  уверх  і  все  повторювалося.

І  раптом  опинився  в  просторі  на  рівні  підлоги,  умовної  підлоги,  біля  стільця,  на  який  я  повинен  сісти.  Миттєво  прийшло  розуміння  Де  опинився  і  я  в  паніці  сам  собі  почав  повторюватися:  "Чому  я  тут?  Я  не  маю  права  тут  бути?  Хто  я  такий  для  цього?"

Якась  Сила  трохи  насмішкувато  чекала,  коли  я  нарешті  сяду.

Тоді  я  поклав  пальці  рук  на  кришку  столу,  підтягнувся  і  визирнув.
Сила  чекала.
Ніяково,  повільно  я  видряпався  на  стілець  і  сів  на  краєчок  стільця.
Сила  чекала.
Тоді  я  сів  нормально.
І  відчув/почув/сприйняв/брак  терміну  інформацію:  "Поздоровляємо:  ти  увійшов  у  Коло"  і  була    названа  Організація.

Я  зрозумів,  що  сиджу  в  торці  еліпсоподібного  столу,  по  краям  якого  сидять  люди.  Всі  в  білих  хламидах,  замість  облич  молочні  еліпсоподібні  вертикальні  маски  із  якогось  пульсуючого  матеріалу,  немов  перламутровий  газ/рідина  пульсує.  Всі  вони  повернуті  до  мене  і  дивляться  на  мене.

Посередині  столу,  над  ним,  десь  на  висоті  пів-метри,  висіть  сяюча  біло-помаранчева  куля  і  я  знаю,  що  це  і  є  Носій  Сили.
Так  було  тоді.

А  зараз,  приймаючи  вану,  я  раптом  знову  побачив/відчув  себе  за  тим  столом.

Ніщо  не  змінилося.  Хіба  що  тепер  хламиди  весь  час  міняли  свій  колір,  а  обличчя  все  так  само  закриті.

Тепер  я  вже  досвідчений.  Сиджу  в  торці  еліпсоїдного  столу,  але  знаю,  що  кожний  з  присутніх  точно  так  бачить/відчуває  себе  в  торці  цього  столу.
Колись  мені  дали  можливість  мати  пару  спілкувань  ментально  з  деякими  з  них,  коли  Переконували,  що  я  не  тільки  достойний,  а  і  повинен  бути  в  цих  рядах.
Над  столом  вся  та  сама  сяюча  Куля.  Простіше  за  все  так  і  казати:  "Куля".

Я  кладу  долоні  на  стіл  і  чекаю:  адже  мене  не  просто  так  Покликали  з  Яви.

І  не  помиляюся:  приходить  переконання,  що  я  повинен  виконати  певну  Дію,  що  вона,  скажемо  так,  не  зовсім  вписується  в  суть  Кола...  От  яка  причина  Виклику.

Нічому  не  дивуюсь,  бо  фактично  суть  Дії  до  мене  прийшла  одноразово  із  розумінням  Виклику,  ще  коли  я  відчував  себе  тільки  лежачим  у  вані.  
Більше  того:  мені  не  треба  пояснювати  нічого,  бо  я  все  Знаю,  а  моя  поява  Тут  означає  тільки  дві  причини:
-  необхідно,  щоб  я  виконав  все  свідомо;
-  необхідно,  щоб  я  зрозумів/пам'ятав,  що  В  Коло  можна  увійти,  але  вихід  звідти  -  тільки  смерть  фізичного  тіла.

Я  можу  зараз  записати  всю  Дію,  яку  я  повинен  виконати  і  яку  я  вже  виконав  (Віртуальний  час!),  але  відчуваю  втому,  навіть  сонливість,  тому  зроблю  це  завтра...

9:25

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558646
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Левчишин Віктор