Мово, наша мово, квітко волошкова,
Як тобі живеться, мово у Криму?
Чи в пошані пісня, чи в пошані слово,
Те, яке ми мовим одне одному?
Скажемо відверто: мова не в пошані,
Падчеркою мова наша тут живе…
Чим же завинила ти в Криму, кохана?!
Всяк тебе, як хоче, по живому рве.
Варто лиш промовить в люднім місці слово —
«Гаварі панятно!» — крикне шовініст.
«Гаварі на нашєм» — от і вся розмова.
Отакий печерний інтернаціоналіст.
Де вже там про рідні українські школи,
Про театр, про книгу слово нам сказать.
«Нє дождьотєсь!» — кине «друг» якийсь, — ніколи, —
Але ж ні, чекаєм, будем ждать і ждать!
Віримо, гімназій ще у нас прибуде,
І в Криму державна мова забринить!
Бо у своїй хаті правда є і буде,
І Тараса слово буде з нами жить!
Житимеш ти, мово, квітко волошкова,
Не дамо нікому твій топтати цвіт.
Будеш веселково, наше рідне слово,
У серцях у наших ясно пломеніть!
Написав Александер Польченко, Сімферополь
Відео варте вашої уваги!
https://www.facebook.com/video.php?v=775356029206362&pnref=story
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558319
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: горлиця