Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558215
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)