Хтось ковтає світи і планети,
Чує марші, що линуть із раю.
Я ж в земні попадаю тенета
І укотре не того кохаю.
Знову дума розпатлана, грішна
Свої стріли кидає у прірву.
І це дійсно, не сумно, а смішно.
Дай же, Боже, дорогу ту вірну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)