- Але, Ви ж знаєте правду?
- Відати правду? Перепрошую, Ви дійсно думаєте, що це можливо?
- Я Вас не розумію..
- Людство ще за часів кривавого Риму мало найсміливішу самовпевненість рахувати, що йому це під силу. І я часом хочу закрити очі, коли бачу що і зараз ці нахабні сміливці вірять, що правду можна зловити й всадити за міцні грати.
Люди хапаються за її дрібні відголоски, за її богоподібні сліди і думають що вона вже в руках..
- Тобто, Ви вважаєте, що ми її ніколи не пізнаємо? Як тоді люди пізнають один одного, для чого тоді хтось взагалі вигадав слово "правда"?
Хіба не на ній світ стоїть?
- Світ? Стоїть? Це, напевно, найсмішніше, що я чула останнім часом!
Друже, ви уточнюйте, Він хоч не на китах стоїть?
...Не те, щоб зовсім правди не знати. Ви знову вдаєтесь у крайнощі. Людині дано Всесвітом пізнати лише невеликі її крихти, як крихти хлібу після царського бенкету.
Істина має занадто багато граней, щоб їх була здатна перелічити людина.
Ви, напевно знаєте, як у фізиці?
Так, так! У фізиці! Гарний, доречі, приклад..
Буває так, що для проходження певної реакції існують ідеальні умови: підібраний тиск, температура, пропорції речовин. Це методична ідеальна схема, записана колись гостробородим вченим у його пошарпаний часом лабораторний журнал. Йому, доречі, дуже поталанило в житті вхопитися за той, нікому невідомий, слід істини.
Так ось, ця схема, методика - це те, що ми шукаємо все своє коротке життя.
Багато хто з нас втомлюється від постійних природних запитань розуму про нашу сутність і сутність правди, і вирішує приймати за неї те що бачить двома звуженими зіницями.
Ті ж, кому хоч раз пощастило її торкнутися, з іронічною посмішкою запевнять, що не знають з чим мають справу і не відають як на це реагувати. Вони скоріш будуть казати, що дурні, ніж признають себе геніями, які торкнулись істини.
Ми з Вами, друже, живемо в динамічному світі, який має не дві і не три координати.
Тут правда пересипається пісками у вічному годиннику.
В світі, де щодня народжуються нові люди і звірі, в світі, де трави пробивають асфальт своєю вірою в істину і силу, в світі, де не існує неживої природи і де нам з Вами дозволено короткий час пізнавати його закономірності, дихати життям і залишати свої крихітні кроки на однім шляху із правдою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557615
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: Катеринка