До матерів

                                                                 До  матерів
Страшні  часи  на  Україні!
Де  справедливість?  Нема  й  нині…  
Бо  їм  «начхать»  на  людське  горе:
Вони  в  теплі,  вони  –  «мажори»!

Чого  ж  нема  іще  закону,
«Мажори»  йшли  щоб  до  загону?
Бо  можна    матір    й    залякати,
Щоб  сина  випхала  в  солдати…

Чого  ж  отой,  що  прийшов  в  хату
Чужого  сина  витягати
Ідосі  сам  не  на  війні?
Й  своїх  дітей  не  пустить,  ні!

Бери  калаш,  вдягай  жилети
І  будуть  хай    твої  скелети
Відпочивать  у  тій  землі,
Що  не  поділять  «королі»!

За  ЇХНІ  статки  НАШІ  діти
Повинні  в  холоді  сидіти
Та  щохвилини  бачить  смерть.
А  вони  ними  «круть  та  верть»!

Чого  ж  це  НАШАЯ  «злидота»
Повинна  вмерти  за    бандоту?  
Чого  ж  хай  гинуть  «голопузі»,
Коли  «мажорчики»  на  пузі
По  Тель-  Авівам    «загоряють»!
А  в    «босоногих»  хай  стріляють???

Якщо  ДЛЯ  ВСІХ  одні  закони,
То  хай  покинуть  свої  «трони»,
З  «біднотой»  поряд  хай  воюють
Та  хай  під  «градами»  ночують!

З  мішків  з  грошима  позлізають  –
Не  по  курортам  роз’їжджають,
Хай  СВОЇ  статки  ВІДСТОЯТЬ!
 А  нам  нема  за  що  стоять…

Чи  є  в  наших    дітей  освіта,
Як  у  заможної  еліти?
Чи  в  наших  є  дітей  будинки,
Машини,    дачі?  В  них  хатинки,
Де  вкупі  сім’ями  ютяться.
За  що  воюють  вони,  братці?

Та  й  що  змінилось  з  днів  Майдану?
Народ  ще  в  більших  у  кайданах
Над  копійчиною  тремтить!..
Ще  й  куля  сину  в  лоб  летить!!!

А  ті,  хто  бу́ли  товстосуми,
Для  них  «лєгко»  віддати  суми
Своїх  «мажорів»  відкупить.
За  них…  «батрак»  хай  постоїть?

Хай  ляже    він  отам  кістками,
Щоб  вони  жирними  задами
У  літаках  –  по  заграницях,
Відпочивали    -    у  столицях?

Синів  своїх  не  віддавайте,
 Під  кулі  їх  не  посилайте!  
Як  воювать,  так  УСІМ  РА́ЗОМ
З  «мажорчиками»  під  приказом.

Бо  НАШІ  ДІТИ  там  загинуть…
Вони  ж….земельку  ту  поділять
І  знову  нас  у  «батраки»!
Знов  не  на  рік,  а  на  віки!

Не  мають  права  вас  лякати!
Ти  чуєш  мене,  кожна  мати?
Ви,  брехуни,  побійтесь  Бога,
Дійде́  й  до  вашого  порога!

Хто  матерів    тюрмой  лякає,
Дітей  сільських  з  хат  витягає,
Хай  йо́му…  саме  щастя  буде…
Бо  ми  про  теє…    НЕ  ЗАБУДЕМ!!!

                                                                                                             4-5  лютого  2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557531
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Олена Козацька