Така сіра і довга війна,
Такі ж чорні у неї руки:
Дуже довго терпіли муки
Ті, до кого їх тягне вона.
Вже багряні у неї вуста,
Крові повні. Жорстокі очі—
Іще більше і більше хоче.
Веде голод собі на вівтар.
Вже заручена з вічним болем,
Крах під руку проходив полем,
Плач і сльози цілують в ноги.
Давить, полозом, шию життя,
Крик відчаю для неї дитя.
Всюди жаль оббиває пороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557454
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Мирослава Муромська