Клітка з повітря. Розлога й простора.
Крона соборів й кривава пітьма.
Хмарами вкрила мої сподівання.
В ранніх літах розчинились рядки.
Піде душа, пам`ять - вічно живе,
"Кожен пливе, поки хвиля несе."
З-поміж касет обереш дві години
ЛІвного запису мовою риб.
"А ми ходим зверху, великі й малі"
Без страху прогрузти у власній уяві.
Колами оточуєм й смерть, і життя
Без тями, що кожен у колі будЕ.
І всяка злиденність одтоді відслизне,
Руків`я дверей стануть кистями натовпу
І в рукостисканнях цих вкотре збагнеш,
Сердешно навіки прощаються друзі.
То музика лине у центрах містин,
З автівок, планшетів, смартфонів, CD.
"Птахів" - ми великими, діти - малими
Зацінимо, згадуючи заповіт.
Розхристані квіти, мов серце поета
Кювети заповнюють, топлячи сніг.
Під пісні твої Україна встає,
В нас є - тіки ми, озимії люди.
3-4.2.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557397
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Митрик Безкровний