Останній рядок - то вогонь,
Так само, як твоє волосся.
Як очільник моїх погонь,
Ти чекаєш мого стоголосся.
Я ж запитував в Бога чому,
В таке щастя він вклав стільки дурі.
Нащо дошці вчепив бахраму?
Нащо дірку зіткав в цьому мурі?
Боже нащо мені ще й штурвал?
Корабель мій і так хаотично
Вибирає для себе причал.
З нею добре. Ще й краще: незвично!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557378
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2015
автор: Андрій Конопко