Розбухла дорога лютневими пОрами,
Асфальт, мов летальне скло,
З дельфінами вчора
Крізь море ми,
Знаходили джерело.
А десь між дощів колючих,
Солоних, як кров
Чи сіль,
Спідометр ноти викручував,
Протягував шлейфом біль.
Години відцокують втратами,
Та попри незграбне –
Жив –
Співають молекули й атоми
Пісні, що Андрій лишив…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557220
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Стяг