Сил не стало горя вгамувати,
Що спіткало у житті земнім.
Зоставалось лише сумувати,
Тихо сповідаючись мені…
Десять років, як немає тата,
І Орися вслід за ним пішла…
Опустіла, мамо, наша хата.
Ти для нас усім в житті була…
Мамо, коли ти була живою,
Рвалось серце стрітись хоч на мить…
А тепер душа шука спокою,
Та щораз сильніше біль ятрить…
Дні летять... Летять собі юрбою.
Наздогнати їх не в силах ми.
Серце, рідна, рветься за тобою,
Наче птах із кліточки крильми.
Знаю, час лікує різні рани,
Хоч не завжди біль мій ущухав.
Ти пішла до обрію так рано,
Нам лишивши цілий список справ…
серпень 2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557106
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Віктор Слюсар