ЗАЖДИ, Я ТУТ!
Зажди, я тут!
Ти знаєш,
Що тебе чекаю?
Всю весну, літо,
Осінь вже настала.
І все одно…
Тебе завжди чекаю.
Чекаю в будень я,
І в вихідний.
В свята чекаю,
І в ві сні згадаю.
Чекаю в полудень,
І вранці, і вночі.
Коли йде дощ,
Коли холодний вітер.
Чи спека жарить,
І так хочеться води.
Тебе чекаю я…
Так швидко час іде,
З тобою вмить проходить.
А хочеться його,-
призупинить,
Сказати:-Стій!
Не треба-зупинись!
Дай ще хвилинку нам побути разом.
Не зупинивсь…
І знову, як завжди,
Чекаю я…тебе… чекаю…
А потім ввечері я відчуваю,
Що ти вже тут,
Уже відкрились двері.
Твоя усмішка знов говорить:
Все,доволі, не треба виглядати,
Приїхав я, тобі вже не чекати.
Тепер я зможу все тепло віддати,
І серця часточку, й душі.
Не треба плакати, ти підійди.
Зі мною в тебе інші вже часи,
Де біль і сум сховалися в пітьмі.
Де радість сходить так,
Як місяць у горі..
Я тут…ти чуєш….Я з тобою!
2012
© Copyright: Елена Соляник, 2013
Свидетельство о публикации №113101410860
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2015
автор: Олена Соляник