Чом ти, зозуленько, куєш-плачеш в лузі –
Віддала милого найкращій подрузі.
Тепер ні подруги, ні друга немає,
Одна чорна туга моє серце крає.
Моя ж ти подруга, пишна та красива,
Будь же ти, подруга, із милим щаслива.
А ти , милий друже, візьми своє слово,
Що кохаєш дуже, то тільки розмова.
Бо любов, як вишня, цвіла і опала,
Так же у нас вийшло, так же у нас стало.
Вишенька біленька тішиться плодами,
А я молоденька вмиваюсь сльозами.
Найкращій подрузі душу відкривала,
Найкраща подруга душу ошукала.
Вірте -довіряйте подругам дівчата,
Тільки про милого не треба казати.
Нема більше туги, як втратити друга.
Нема більше горя, як душечка хвора…
Чом ти, зозуленько, куєш - плачеш в лузі –
Віддала милого найкращій подрузі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556448
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Ніна Третяк