Її очі були зеленими
Уста медові з гірчинкою
Ми гуляли під розлогими кленами
І у світ дивились з хитринкою
Обманули усіх й крадькома
Насолоду даруючи прагнули
Бути разом тілом щодня
А душею із іншими танули
Іншим слово ніжніше цілунку
Так спокійно в душі не кривить
І позбавленим буть того трунку
Коли серце клекоче а тіло мовчить
Її очі бували коралові
Повні смутку чи радості всі
І у вияві сорому й жалості
Ранять душу сльози п’янкі
Її очі комусь найрідніші
Попід кленом тепер самота
І душа веселилась і в’янула
За украдене розплата гірка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556432
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Андрій Толіч