ми недосконалі
нам ще різьбити і різьбити себе
і ліпити із глини всі ці
дрібні здавалося б невидимі
гачечки щоб стати для когось зачіпкою
вихопити прямо із прірви вируючої
людину яка падає в неї головою донизу
або зупинити того хто тільки прямує
на свій перший і останній карниз
або того хто копає для себе могилу
гачком зацепити й витягнути на білий світ
він зіжмуриться від сонця забуде що робив раніше
скаже вперше привіт і вже без гіркоти
без важкості слів без кайданів на руках
без цеглин в кишенях і без петлі на шиї
скаже вперше привіт промовчить спасибі
кине копати яму для себе і почне потихеньку жити
тому що це єдине зі всього
що він поки так і не робив
30.01.2015р. [05:33]
мы несовершенны
нам еще тесать и тесать себя
и лепить из глины все эти
мелкие казалось бы невидимые
крючечки чтобы стать для кого-то зацепкой
вытащить прямо из бездны бушующей
падающего в нее человека головой вниз
или остановить того кто только всбирается
на свой первый и последний карниз
или того кто роет себе могилу
крючком зацепить и вытащить на белый свет
он сощурится от солнца забудет что делал прежде
скажет впервые привет и уже без горечи
без тяжести слов без оков на руках
без кирпичей в карманах и без петли на шее
скажет впервые привет умолчит спасибо
бросит копать себе яму и начнет понемногу жить
потому что это единственное из всего
что он пока еще так и не делал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556302
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Віктор Шупер