Хроніка прийдешнього.2.2.
31.01.2015 * 12:00
Скільки існує Людство, стільки існують його роздуми про Час, про Минуле, Сучасне, Прийдешнє. Наукові розробки, цілі наукові школи про це, великі і величезні авторитети людської думки, але суть полягає в простому:
- Минуле - це весь комплекс подій, які вже відбулися і таким чином не можуть бути змінені;
Сучасне - це весь комплекс подій, які відбуваються, але кожну мить переходять у стан Минулого;
- Прийдешнє - це весь комплекс подій, які можуть проявитися, можуть статися в Сучасному.
З цієї точки зору Час є непереривним потоком, який направлений із Прийдешнього у Минуле через фіксацію в Сьогоденні.
Таким чином, ми можемо констатувати, що існування Людства відбувається у чотирьохмірному континуумі, де є три дискретні координати X; Y; Z і одна непереривна координата Т.
Людина по своїй суті є дискретним створінням, яка має зміну своєї дискретності через дискретність терміну свого існування. Це означає, що своєю суттю Людина обумовлює дискретність всіх подій, які притаманні її існуванню. Така суть Реальності, в якій існує Людина. Але це притаманне тільки Людині?
Ні! Все це притаманне Реальності в цілому, яка, як Агрегатність Континууму, існує в умовах цих чотирьох вимірів.
Якщо ми будемо обмежуватися тільки Реальністю, то тоді все має безнадійний вигляд, бо існує Абсолютно незалежний плин Часу, в межах якого існує Реальність як фрагментація його у Дискретність всього і вся - від Мікроміру та аж до Макроміру.
Але!
Людська наука вже з'ясувала, що закони та умовності рівня існування Людини, будемо називати це Мезорівнем, не можуть бути прикладені до Мікрокосму та Макрокосму чи, як прийнято говорити, до Мікрокосмосу та Макрокосмосу. Принаймні, по відношенню до першого це вже давно ясне науковцям, а по відношенню до другого вони стоять на порозі розуміння цього.
Фактично час в Реальності є негомологенним, бо минуле є фіксоване, Сьогодення визначається ніби-то інваріантністю, а Прийдешнє є вірогідністю варіантів подій.
Та Людство за час свого існування вже накопичило достатньо фактів про те, що не все так просте.
Ми можемо послатися на дослідження Козирева та на пророцтва від часів Сивіли та аж до Ванги і цілого сонму пророків 20 століття.
Ми можемо говорити про дивні збіги обставин у окремих людей, навіть країн і навіть Людства.
Ми можемо говорити про те, що Людство час від часу має нагоду запідозрити, що Час має суб'єктивний характер.
То в чому справа?
А справа у тому, що Час є не однією із координат існування Реальності, а однією із властивостей Континууму і, таким чином, нашого Буття.
Час гомологенний і тому будь-який вихід за межі "приватного" виразу його в Реальності, автоматично показує, що:
- Минуле може бути змінене;
- Сьогодення може формуватися Свободою Волі;
- Прийдешнє є багатоваріантним, де всі варіанти існують однозначно/рівнозначно як в Прийдешньому, так і в Минулому.
Це означає, що реалізація певних подій в житті Людства чи Людини не перекреслила існування інших реалізацій, що автоматично приводить нас до існування паралельних Реальностей, Континууму і так далі. Хоча це і є за межами моєї розповіді.
12:55
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556144
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Левчишин Віктор