НАЙБІЛЬША ТАЄМНИЦЯ ФЕЙ
Звичайно, у фей є таємниці. Кожна з них сама по собі таємниця. Жителі Країни Дерева Ді достеменно знали лише про вечірні посиденьки фей. Хоча так було не завжди.
Раніше феї, як зараз кицьки, жили з людьми разом. Їли вони квітковий нектар, тому будинки, де люди мали свою фею, потопали у квітах. Взимку феї ласували медом та варенням. Але головне, що було потрібне феям – прозорий дорогоцінний камінь. Він давав феям силу. Щоб завести фею, треба було прикрасити дім квітами та виставити звечора на підвіконня смарагд або бурштин, залежно від того, які чарівні послуги ви хотіли отримати. А зранку там вже сиділа фея та усміхалася вам. Якщо фея не з’являлась за три дні, дорогоцінний камінь треба було продавати, бо це означало, що у вас не добре серце, а таким людям а ні феї не допомагають, а ні дорогоцінні камені щастя не приносять.
Феї так і називалися, за каменями. Кришталеві доглядали за порядком у домі та носили білі сукенки. Рожеві сукні мали аметистові феї, вони відповідали за здійснення мрій та виконання обіцянок. Зелене вбрання було у смарагдових фей, які допомагали хворим. Аквамаринові феї в блакитних сукнях захищали мандрівників. Бурштинові в жовтих допомагали навчатися. Яхонтові феї носили червоне вбрання і допомагали виховувати дітей. Діамантові феї носили сукенки з блискітками і давали розумні поради на всі випадки життя, крім тих, які стосувалися грошей. Феї принципово були проти жадібності та любовних чар. Все, що вони могли зробити, – допомогти зустріти людину, а далі – сам закохуй, причаровуй.
Все було чудово, але настав день, коли феї кинули людей напризволяще. І допомагають їм тепер лише іноді та потай.
То був тяжкий засушливий рік, квітів було мало, на полях сохла городина. Бідні люди дуже потерпали від того і тому тільки погодилися приманити фей для одного дуже жадібного та огидного зовні чоловіка. Звали його Огур, жив він у великому кам’яному будинку, схожому на фортецю. Він мав стільки грошей, що міг купити все, що втрапляло йому на око. Феї відмовлялися йому служити, хоча в нього була ціла скриня дорогоцінного каміння. А захотілося тому Огуру, щоб покохала його довгокоса Еда, дівчина неземної краси та лагідної вдачі. Вона продавала розмальовані горщики, які робила разом з малим братом, а батьки їхні давно померли.
Багато хлопців мріяли про Еду, та вона всім відмовляла. Казала, що спочатку повинен підрости малий.
Серед тих, хто намагався отримати руку Еди був і Огур, він привіз до Еди купу подарунків для неї та її брата, але отримав відмову, як і усі. Тоді замислив він чорну справу: умовив голодних бідних людей приманити фей, та віддати їх йому в обмін на дві золоті монети за кожну. Йому принесли багато фей, десь близько сотні. Половина з них були діамантові. Камінці бідним людям, звичайно, дав Огур і отримав їх назад разом з феями. Жадібний Огур навіть не всі гроші віддав тим бідним людям, кому одного золотого дав, кому срібну монету. То казав, що фея якась квола, то що не дуже гарна, одним словом, прискіпувався. Усіх фей Огур закрив у підвалі і сказав, що не відпустить, доки Еда не стане його дружиною. Феї посиділи в підвалі два дні й три ночі та погодились виконати його бажання.
Еда сама прийшла до нього у двір, вклонилася йому низенько й попросила вибачення, що відмовила такому доброму та гарному юнакові. Огур відразу фей відпустив і справив гучне весілля. Еда була вбрана, як королівна, вона роздавала їжу бідним людям, а ті плакали від того, що бачили таку незугарну пару. А найбільше плакав її малий братик, плакав та просив придивитися, за кого вона йде заміж. Але Еда повторювала знов і знов:
- Мій наречений найгарніший та найдобріший за всіх.
Феї лютували, але не могли порушити свого слова, бо тоді вони б були б не кращі від Огура, а він з них слово взяв, не розказувати нікому правди. І зробили феї так, щоб всі люди забули, як їх можна було приручити.
Пройшли роки, брат Еди виріс і став моряком.
Одного разу зустрів він в далекому порту жінку з синім волоссям і розказав їй про зачаровану сестру. Тій історія дуже не сподобалась, і приїхала вона під виглядом нареченої брата у те село, де жив Огур з Едою, а дітей в них не було.
Тільки зайшла чарівниця в дім, відразу все зрозуміла. Зняла вона хустку, яка ховала її синє волосся, розчесала його черепаховим гребінцем, засяяло волосся ярим світлом, і сказала чарівниця:
- Розвіюю чари фей!
Огур впав навколішки та закричав:
- Вибач мені, Едо! Вибач мені, кохана дружинонько!
А та мовчала, мов води в рот набрала. Брат став дякувати чарівниці та питати, чого вона хоче за таку велику послугу.
- Хочу, щоб пішов за мною по світу, та робив все, що скажу три роки, - відповіла чарівниця.
- Я з радістю, - погодився юнак, і пішли вони вдвох.
А коли повернувся він додому, засмаглий, змужнілий та с тугою в очах, то побачив, що Еда так і живе з Огуром, хоч чари розвіялися. Лише заставила його роздати всі багатства бідним людям. Сидять вони в старенькій хижці Еди, ліплять горщики та розмальовують чудернацькими квітами.
http://www.proza.ru/avtor/ewaewaewa тут вся казка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556056
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: єва гелена лєх