Не хочеться жити…

Не  хочеться  жити...  

Не  хочеться  жити  а  хочеться  вмерти
Хочеться  все  з  пам'яті  стерти
Те  що  було  і  добре  і  погане
Все  що  було  між  нами

Життя  моє  коротке  сіре  марноплинне
І  час  його  з'їдає  безупинно
І  дороги  вже  назад  немає
І  так  усе  життя  моє  минає

Я  не  готовий  жити  в  цьому  світі
Для  мене  сонце  тільки  гріє  а  не  світить  
І  не  можу  я  тепер  збагнути
Як  жити  далі  як  далі  бути

Я  сів  не  у  свій  "поїзд"  і  іду
Будь-ласка  зупиніть  Землю  я  зійду
А  поїзд  їде  і  нема  зупинок
Ви  мені  пробачте  за  цей  вчинок

Може  комусь  легше  буде
Як  мене  усі  забудуть
Але  думаю  що  не  забудуть  люди
І  згадувати  будуть  всюди

Життя  таке  складне  що  я  не  знаю
Роблю  я  правильно  чи  помиляюсь
Поставити  в  житті  своєму  кому  або  крапку
І  почати  все  з  початку

Чорна  хмара  заступила  небо  
Нічого  мені  від  вас  уже  не  треба
І  вже  не  вперше  і  не  вдруге
У  житті  моєму  чорні  смуги

Автор:  Стан  Михаил,  с.  Угля,  ~весна-лето  2008  г.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Міша Стан