ВОКЗАЛИ
Вокзали. І на них серця так плачуть
Всі знають, що, можливо, не
побачать
Коханої людини. Що ж, таке життя
Жорстоке. Й воно нищить почуття
Найвищі, бо у своєрідному пориві -
Лиш поцілунок у щоку, усім на диво
Тим людям. Але люди зрозуміють,
Що це прощання двох, вони зуміють
Відчути це. Та всього лиш на мить.
Як серце плаче, їм не зрозуміть…
Прощання двох… Занадто чорна
мить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555749
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Любомир Гардецький