Скубуть сніги грубезні черевики,
Скрипить мороз підківками чобіт.
Жалкують, що в них шуби завеликі,
Вербички біля стомлених воріт.
Ворони "кар" та "кар", мов поторочі,
Упали на зими іконостас...
Намисто у калини вабить очі.
Піти спитати? Та хіба ж віддасть?
А до весни ой як іще далеко...
Та й січень не спродав сніги свої...
В зажуренім дворі гніздо лелеки
На пальцях очеретяних рахує дні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555739
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: sonce-33